1. Загальна характеристика та основні завдання наторіату.
У системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату.
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на яких накладено обов’язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону).
Діяльність нотаріату спрямовано на охорону й захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій.
Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безпечних прав, безпечних фактів і вчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів і посадових осіб, закріплених у Законі України «Про нотаріат». У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус зобов’язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до розв’язання спірного питання судом.
Під час здійснення нотаріальної дії виділяють такі стадії нотаріального провадження:
- Подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконання нотаріальних дій і умов їхнього здійснення;
- Розгляд заяви по суті;
- Здійснення нотаріальної дії;
- Оскарження дії нотаріального органу;
- Виконання нотаріального акта.
У функціонуванні нотаріату умовно можна виділити загальну частину, в якій розглядають такі положення, як правова основа діяльності нотаріату, права й обов’язки нотаріуса тощо, та спеціальну, де основним є повноваження з вчинення окремих нотаріальних дій.
Джерелами нотаріального права є система нормативних актів, що регулюють ці правовідносини. Джерелом також є Конституція України, де закріплено теоретичні положення, які обумлвлюють діяльність нотаріату.
2 вересня 1993 року прийнято Закон України «Про нотаріат». Цим законом регульовано діяльність нотаріату в Україні, визначено, хто може бути нотаріусом, установлено коло прав і обов’язків нотаріусів. Законом вперше було передбачено запровадження приватного нотаріату.
Крім цих основних нормативних актів, нотаріуси в своїй діяльності керегуються постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами та інструкціями Міністерства Юстиції України.
Норми, що регулюють організацію і діяльність нотаріату, станвлять самостійну галузь законодавства. Разом с тим законодавство про нотаріат тісно пов’язано з такими галузями законодавства, як цивільне, цивільне процесуальне, шюбно-сімейне та трудове. Під час здійснення будь-яких нотаріальних дій нотаріусам доводиться використовувати не лише правила нотаріального провадження, а й звертатися до норм зазначених галузей законодавства. Наприклад, засвідчуючи договори купівлі-продажу, заповіт, видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус керується нормами цивільного законодавства, роз’яснює їхній зміст громадянам, які до нього звернулися.
Здійснення нотаріальних дій за кордоном визначено консульськими конвенціями, міжнародними угодами та договорами, а в певних випадках можуть бути застосовані норми іноземного законодавства.
Серез загальних положень про нотаріат, закріплених законодавством, можна виділити ті, що є основою діяльності нотаріусів та унших посадових осіб нотаріату.
Одним з найважливіших є принцип зпконності. Він виявляеться насамперед у тому, що нотаріуси й службові особи, які виконують ці функції, діють згідно з чинним закодавством (ст. 7 Закону).
Разом з тим нотаріуси повинні вимагати додержання законності всіма громадянами та юридичними особами, які звертаються до них із проханням виконати певну нотаріальну дію; відмовляти у віконанні дій, що суперечать закону; не приймати документи, які оформлено з порушеннями закону або містять відомості, що ганьблять честь і гідність громадян.
Не менш важливим принципом діяльності нотаріату єдодержання таємниці виконуваних нотаріальних дій. Так, у ст. 5 зазначеного Закону прямо вказано на те, що одним з обов’язків нотаріуса є зберігання в таємниці відомостей, одержаних ним у зв’язку з вчиненням нотаріальних дій. Дія цього принципу має поширюватися не лише на нотаріусів, а й на тих осіб, які виконують будь-які допоміжні функції і яким стало відомопро суть вчинюваних нотаріальних дій (наприклад, друкарки, перекладачі).
Саме тому довідки й документи нотаріальної контори та приватні нотаріуси видають лише тим громадянам, державним установам і організаціям, для яких або за дорученням яких виконували нотаріальні дії. Довідки стосовно заповітів можуть бути видані тільки після смерті спадкодавця й тільки в разі пред’я влення свідоцтва про смерть. Довідки й документи про виконувані нотаріальні дії видають також на вимогу (оформлену належним чином)судових органів, органів прокуратури, слідства, пов’язаних із кримінальними або цивілиними справами, що є в їхньому провадженні.
Останнім часом зростає тенденція до зняття з суду обов’язку сприяти сторонам у цивільній справі в збиранні доказів. Водночас законодавець передбачив, що відносно ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» адвокат має право збирати відомості факти, які можуть бути використані як докази в цивільній справі, а також запитувати й отримувати документи або їх копії, необхідні для виконання доручення клієнта. Отже, враховуючи зазначене, доцільно було б до ст. 8 Закону України «Про нотаріат» внести відповідні зміни щодо розширення кола осіб, які можуть одержувати інформацію стосовно вчинюваних нотаріальних дій від органів нотаріату.
Важливе значення в діяльності нотаріату має такожпринцип об’єктивності істини, тобто обгрунтованності дій нотаріусів та інших посадових осіб, які виконуютьнотаріальні дії. Цей принцип передбачає, що підставою для виконання нотаріальних дій є дійсні обставини, підтверджені необхідними й достатніми письмовими доказами (документами). Подані матеріали нотаріус оцінює з погляду їх належності, допустимості та достовірності (ст. 4 Закону).
Значну роль відіграє принцип національної мови нотаріального діловодства (ст. 15 Закону). Мову нотаріального діловодства визначено Конституцією України, законами України «Про нотаріат» та про «Про мови» (ст. 20). Якщо особа. Яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведуть діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.
СТРУКТУРА ТА ПОВНОВАЖЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ.
Міністерство юстиції України наділено правом відкривати й ліквідовувати нотаріальні контори (ст. 17 Закону).
Штати державних нотаріальник контор затверджують управління юстиції Ради міністрів республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у межах встановленної для державних нотаріальних контор штатної чисельності та фонду заробітної плати (ч. 2 ст. 17 Закону).
Державна нотаріальна контора є юридичною особою, її очолює завідуючий.
Призначення та звільнення з посади нотаріуса здійснює відповідне управління юстиції.
За вчинення нотаріальних дій нотаріуси справляють державне мито в розмірах, установлених Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року з наступними змінами та доповненнями.
Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори та відповідним номером (ст. 22 Закону).
Приватну нотаріальну діяльність реєструють відповідні управління юстиції за заявою особи яка має свідоцтво про право на нотаріальну діяльність.
Правила реєстрації приватної нотаріальної діяльності регламентовано Законом України «Про нотаріат» та положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затрердженим наказом Міністерства юстиції України від 4 березня 1994 року № 10/5.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону реєстраційне посвідчення видає управління юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмову в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заборонено. Про видане реєстраційне посвідчення управляння юстиції повідомляє податкову інспекцію.
Закон зобов’язує приватного нотаріуса розпочати свою діяльність у три тримісячний термін після отримання реєстраційного посвідчення. Ігнорування цієї вимоги Закону може зумовити анулювання реєстраційного посвідчення. (ч. 5 ст. 24 Закону).
Анулювання реєстраційного посвідчення та, як наслідок, припинення приватної нотаріальної діяльності може відбутися також у випадках, передбачених ст. 30 Закону, а саме:
- Подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;
- Анулювання свідоцтва про право на нотаріальну діяльність;
- Коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування, не внус заставу для забезпечення відшкодування шкоди або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру (шкоду, заподіяну особі в наслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовують у повному розмірі – ст. 27 Закону); для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягом трьох місяців приватній нотаріус зобов’язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальній рахунок у банківську установу страхову заставу; страхову заставу або страхову суму встановлюють у розмірі стократної мінімальної заробітної плати (ст. 28 Закону);
- Якщо приватний нотаріус без поважних причин не виконував своїх обов’язків протягом трьох місяців і не повідомив про це управління юстиції;
- Якщо стан здоров’я тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.
За вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої встановлюють за домовленістю сторін (ст. 31 Закону).
З доходу приватного нотаріуса справляють прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством (ст. 32 Закону).
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами віконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України від 25 серпня 1994 року № 22/5 у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи можуть вчинити певні нотаріальні дії.
Згідно з п. 2 Інструкції нотаріальні дії можуть здійснювати лише ті посадові особи, на яких рішенням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.
Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані додержуватися таємниці цих дій.
Посадові особи зобов’язані сприяти громадянам, підприємствам і організаіям у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів, роз’яснювати права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридичну необізнанність немогли використати їм на шкоду (п. 5 Інструкції).
Організацію и порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами України регламентовано Законом України «Про нотаріат», Консульським статусом України та ін.
Організацію роботи державних нотаріальних архівів регулює Закон України «Про нотаріат» і Положення про державний нотаріальний архів, затверджене наказом Міністра юстиції України від 7 лютого 1994 року № 8/5.
Відповідно до згаданих Закону (ст. 23) та Положення (п 1.1) державні нотаріальні архіви засновують у обласних центрах, містах Києві, Севастополі, та Сімферополі для тимчасового (до 75 років) централізованого зберігання та використання нотаріальних документів, передачі їх у відповідний державний архів, надання методичної та практичної допомоги фондоутворювачам у вдосконаленні роботи з документами.
Фондоутворювачами є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, посадові особи віконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, та посадові особи, що посвідчують заповіти й доручення, прирівняні до нотаріально засвідчених.
Архів створює та ліквідує Міністерство юстиції України. Він є юридичною особою, має свою печатку та найменування.
Сукупність нотаріальних дій, які згідно з чинним законодавством мають виконувати нотаріальні органи, становить компетенцію нотаріату. Нотаріальні дії, відповідно до їхньої спрямованності, класифікують таким чином:
- Дії з засвідчення безспірного факту;
- Дії з засвідчення безспірного права;
- Дії з надання виконавчої сили борговим і платіжним документам;
- Захисні нотаріальні дії.
На явне загальне правило, відповідно до якого нотаріальні дії може вчинити будь-який нотаріус на всій території України, за вийнятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 70-73, 85, 93 та 103 Закону України «Про нотаріат». Наприклад, нотаріус і посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не можуть вчинити нотаріальні дії на своє ім’я й від свого імені, на ім’я та від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхних і своїх родичів (батька, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім’я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників цього виконавчого комітету.
Посадові особи виконавчих комітетів не мають права вчиняти дії також на ім’я і від імені виконавчого комітету.
У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняють у будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, приватного нотаріуса. Посадові особи не можуть засвідчувати заповіти й доручення на своє ім’я і від свого імені, на ім’я та від імені свого чоловіка або своєї дружини, її і своїх близьких родичів.
Нотаріальні та прирівняні до них дії, вчинені з порушенням установлених ст. 9 Закону правил, є нечинними.
Закон України «Про нотаріат» визначає компетенцію державних нотаріальних контор.
У державних нотаріальних конторах вчиняють такі нотаріальні дії (ст. 34 Закону):
- Засвідчують угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);
- Вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
- Видають свідоцтва про право на спадщину;
- Видають свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя;
- Видають свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів;
- Видають дублікати документів, що зберігаються в справах нотаріальної контори;
- Накладають заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
- Засвідчують вірність копій документів і виписок з них тощо.
Разом з тим слід враховувати, що Указом Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998 року було фактично розширено компетенцію приватних нотаріусів, при цьому незмінюючи відповідних норм Закону України «Про нотаріат». Від тепер із компетенції приватних нотаріусів виключено лише такі нотаріальні дії:
- Видача свідоцтва про право на спадщину;
- Вжиття заходів щодо охорони спадщини майна.
Слід погодитися з авторами, які вважають що неоднозначно розв’язано питання про право приватного нотаріуса засвідчувати справжність підпису батьків, опікунів (піклувальників) на заявах про згоду на усиновлення.
Закон України «Про нотаріат» (ст. 37) передбачає, що в населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:
1. Засвідчують заповіти;
2. Засвідчують доручення;
3. Засвідчують вірність копід документів і виписок з них;
4. Засвідчують справжність підпису на документах.
Посадові особи не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії за кордоном виконують консульські установи України. Безпосередньо нотаріальні дії виконують консули та консульські агенти.
Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 року, встановлює, що основним завданням консульських установ України є захист економічних і правових інтересів держави, громадян України та юридичних осіб.
Консульський статут передбачає низку уточнень щодо деяких дій. Наприклад, відповідно до ст 44 Статуту консул повинен вживати заходів щодо спадкового майна, реалізувати це майно, якщо воно не підлягає тривалому зберіганню; приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, що перебувають на території України, приймати на зберігання гроші, цінності, цінні папери, документи громадян України.
Згідно з ст. 44 консульськго статуту консули, одержавши повідомлення від капітанів морських торгівельних суден про загибель або пошкодження вантажів, повинні скласти акт про морський претест, а в разі аварії, вимушеної посадки або іншої пригоди з цивільним повітрянним судном України вони вживають заходів щодо зберігання доказів; таких самих заходів вживають, коли йдеться про засоби автомобільного, залізничного транспорту та суден ручкового флоту.
За консулом закріплено право без спеціальної довіренності представляти в установах, у тому числі і нотаріальних, держави перебування громадян України, які відсутні або не мають можливості особисто захищати свої інтереси з будь-яких причин. Захист прав відбуваеться до моменту призначення особою представника або до початку веденя справ особисто.
У ст. 51 Консульського статуту закріплено правило яке зобовязує консула, якщо йому стане відомо про відкритя спадщини на користь громадян, щ проживають в Україні, повідомити про це в МЗС України.
Слід зазначити, що вчиняючи нотаріальні дії, передбачені ст. 38 Закону України «Про нотаріат», консули додержуються тих самих принципів і правил вчинення нотаріальних дій, які встановленно законодавством для нотаріальних органів, що діють на території України.
Крім перерахованих вище, згідно зі ст. 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально засвідчених прирівнюють зоповіти та доручення, засвідчені посадовими особами певних організацій за обставин, коли поблизу нема нотаріуса й разом з тим виникає потреба у вчиненні таких дій.
Заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, санаторіях, або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, прирівнюють до нотаріально засвідчених, якщо їх засвідчено головними лікарями, їхними заступниками по медичній частині або черговими лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів.
Право засвідчувати заповіти надано капітанам морських суден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, а також начальником експедицій стосовно заповітів громадян, які перебувають у плавані або експедиії.
Засвідчувати заповіти та доручення мають право начальники війського-лікувальних закладів, шпиталів, санаторіїв, їхні заступники по медичній частині, старші й чергові лікарі стосовно громадян які перебувають на лікуванні в цих закладах.
Заповіти та доручення військовослужбовців, а також робітників і службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців у пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ і військово-навчальних закладів де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб і органів, що вчиняють нотаріальні дії, можуть засвідчувати командири (начальники) цих частин, з’єднань, установ і закладів.
Начальники місць позбавлення волі мають право засвідчувати заповіти та доручення осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі.
СТАТУС, ПРАВОВИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НОТАРІУСІВ
Нотаріус (від лат. Notarius – писар, секретар) – посадова особа, яка вчиеає нотаріальні дії.
Хто має право на нотаріальну діяльність? Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в приватного нотаріуса, склав квалафікаційний іспит і одержав свідоцтво про право займатися нотаріальною діяльністю.
Не може бути нотаріусом особа яка має судимість.
Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, займатися підприємницькою та посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, за війнятком викладацької і наукової.
За Законом України «Про нотаріат» (ст. 4) нотаріус має право:
- Вимагати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;
- Складати пректи угод і заяв, виготовляти копії документів і виписки з них, а також давати роз’яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.
Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.
Обов’язки нотаріуса:
- Здійснювати свої професійні обов’язки відповідно до закону й даної ним присяги;
- Сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їхніх прав, захищати їхні законні інтереси, роз’яснювати права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того. Щобюридична необізнанність не могла бути використана їм на шкоду;
- Зберігати в таємниці відомості, одержані під час вчинення нотаріальних дій;
- Відмовляти у вчиненні нотаріальних дії у разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;
Для визнечення рівня професійної підготовленності осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управліннях юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністраційутворюють кваліфікаційну комісію нотаріату, Положення про яку затверджує Міністерство юстиції (ст. 10 Закону України «Про нотаріат»).
Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 року № 22/5 зі змінами, внесеними згідно з наказом Мін’юсту від 25 грудня 1997 року № 89/5. Це положення регламентує статус, завдання та функції кваліфікаційної комісії нотаріату.
Повноваження кваліфікаційної комісії (п. 12 Положення):
- Розглядає заяви осіб і проводить конкурсний відбір для визначення професійного рівня осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;
- Зараховує до резерву на заміщення посади стажиста;
- Визначає керівника стажування;
- Допускає осіб або відмовляє їм у допуску до складання кваліфікаційного іспиту;
- Приймає кваліфікаційний іспит;
- Приймає рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.
При Міністерстві юстиції Українистворено Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Її діяльність регламентовано Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року № 114 з наступними змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 року № 1640.
Основним завданням комісії є розгляд скарг на рішення кваліфікаційної комісії нотаріату, тому комісія:
- Розглядає скарги на рішення кваліфікаційної комісії нотаріату про відмову в допуску особи до нотаріальної діяльності;
- Розв’язує питання про можливість складання повторного кваліфікаційного іспиту комісії особою, яка подала скаргу;
- Розробляє й затверджує програму та порядок складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір займатися нотаріальною діяльністю (п. 10 Положення).
На підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерство юстиції України видає свідоцтво про право на здійснення нотаріальної діяльності (ст. 11 Закону України «Про нотаріат»).
Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду в місячний термін з дня її одержання (ч. 2 ст. 11 Закону).
Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати, яку вносять за видачу свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності.
Міністерство юстиції може анулювати свідоцтво про право на здійснення нотаріальної діяльності (ст. 12 Закону):
1. З власної інійіативи нотаріуса;
2. За поданням Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:
а. Втрати громадянства Україниабо виїзду за межі України на постійне продивання;
б. Винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
в. Винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходівмедичного характеру, що набрала законної сили;
г. Винесення постанови про припинення щодо нотаріуса кримінальної справи з нереабілітованих підстав;
д. Винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов’язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
е. Неодноразово порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;
ж. Невідповідності нотаріуса посаді, яку він обіймає, внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає нотаріальній діяльності.
Рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності може бути оскаржено до суду в місячний термін з дня його одержання.
Для захисту соціальних і професійних прав нотаріуси можуть об’єднуватися в загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. В Україні існує Нотаріальна палата, яка захищає професійні інтереси нотаріусів.
Об’єднання нотаріусів здійснюють методичну та видавничу роботу, можуть створювати спеціальні фонди й діють відповідно до своїх статусів.
